Гідроенергетика на Тячівщині: від історії до сьогодення

Гідроенергетика на Тячівщині: від історії до сьогодення

Використання сили води для загальної користі відоме вже давно: спочатку це були водяні млини, гаті для сплаву лісу, а у наш час - виробництво екологічно чистої електроенергії.

На цих фотознімках можна побачити, як наприкінці 50-х – початку 60-х років минулого століття на річці Брустурянка поблизу Усть-Чорної в урочищі Гук будували ліспромгоспну гідроелектростанцію. Світлини були зроблені молодими медпрацівниками Дубівської лікарні, яких у ті часи привозили у цю місцину на суботники.

Згадки про споруду зустрічаються у тогочасній місцевій пресі. Так, з газет можна дізнатись про те, що потужність Усть-Чорнянської ГЕС становила 300 кіловат. Станція забезпечувала електроенергією села Усть-Чорна, Лопухово та Руська Мокра, а також Руськомокрянський лісопункт, Лопухівський лісозавод і Усть-Чорнянську ремонтно-механічну майстерню.

З часом гідроелектростанція зазнала пошкоджень і не була відновлена.

До слова, у 60-ті роки на Тячівщині були збудовані ГЕС і в інших селах, при колгоспах. У пресі є замітки про функціонування Калинівської та Ганичівської ГЕС, які давали струм не тільки для освітлення села, а й з допомогою електромоторів рухали колгоспні пилорами. А водосховища на ГЕС були місцем відпочинку для селян.

Традиції використання водного потенціалу місцевих річок було відновлено у 2016 році. Група енергетичних компаній РЕНЕР побудувала на місці зруйнованої гідроелектростанції дериваційну міні-ГЕС «Брустурянка» (на сьогодні територія села Лопухово) потужністю 996 кВт з використанням найсучасніших технологій. У рік станція виробляє близько 5,2 млн. кВт*год., що покриває річну потребу майже 2000 домогосподарств.

Окрім того, протягом двох наступних років компанія реалізувала у здешніх місцях ще 2 проекта: у селі Руська Мокра з’явилася міні-ГЕС «Яновець», а нижче вже існуючої «Брустурянки» у селищі Усть-Чорна побудовано міні-гідроелектростанцію «Брустурянка 2».

Проектант станцій, італієць Адольф Денгг розповідає - в Італії ГЕС працюють із дуже високим ККД і надзвичайно поширені. Так, у регіоні Південний Тіроль є понад 1000 станцій.

«Хоч Закарпаття є в 2 рази більше ніж Південний Тіроль однак тут є дуже мало (лише декілька) побудованих ГЕС. Тому потенціал в сфері гідроенергетики є дуже великим. Ми були запрошені компанією РЕНЕР для проведення огляду та оцінки місць для потенційного будівництва ГЕС. Це було близько 6-8 років тому і переросло в хорошу співпрацю. Для мене було захопливо мати змогу проектувати ГЕС для України, а також познайомитися з менталітетом і людьми. В першу чергу при плануванні об’єктів для України я притримуюся приписів та нормативів Італії, які є дуже високими – найвищими в ЄС. Крім того, в подальшій роботі мої проекти адаптуються співробітниками РЕНЕР ще і до норм України»

Враховуючи специфіку Карпатського регіону, найбільш прийнятним тут є будівництво маленьких дериваційних гідроелектростанцій на гірських річках, які працюють за рахунок перепаду висот, не потребують гребель, використовують природній водотік та не накопичують об’єми води. Це дозволяє й мінімізувати вплив на навколишнє середовище – додержання санітарного пропуску води (мінімальна кількість води, яка завжди залишається у річці та не може бути відведена) та облаштування рибоходів створює нормальні умови для життя та міграції водних організмів.

Міні-ГЕС групи РЕНЕР відвідало чимало посадовців, експертів, делегацій та комісій як українських так і міжнародних, адже вони слугують взірцем екологічних підходів до реалізації гідропроектів.