Чому варто розвивати відновлювану енергетику?

Чому варто розвивати відновлювану енергетику?

Сьогодні часто лунає думка про те, що людство йдучи „не тим” шляхом інженерно-технологічного, але не духовного розвитку, „хворіє” згубними масштабними проблемами, серед яких чи не найактуальнішими видаються екологічні загрози – природа виявляється безжальною до тих, хто, назвавшись її царем, спробував без зайвих прохань, силою знань „взяти” її милості. І кліматичні та техногенні катастрофи це лише вершина айсберга, що може призвести до виродження людства як такого. Картина фантастично невтішна і, на жаль, не далека від істини. Тяжкохворий організм людства можна вилікувати лише кардинальними заходами і одним з перших має бути „лікувальна дієта”: енергозбереження, свідоме скорочення споживання і використання відновлювальних джерел енергії – чистих енергій сонця, води і повітря, на противагу підземним мертвим решткам – нафті, газу і вугіллю, що забруднюють і зашлаковують біосферу...

Втім, окремі оптимісти оцінюють сучасний стан дещо з іншої точки зору і стверджують, що людство на рубежі тисячоліть з такими колосальними зусиллями і жертвами за якусь сотню років здійснило небувалий в історії кількісний ривок, в результаті якого чисельність і густина населення на планеті  зросла до рівня, за якого утворюється ноосфера – живий інформаційний простір з небаченими досі законами побутування без комп’ютерів і фізичних пристроїв передачі та зв’язку. Але для цього нового стану людства потрібні інші енергії – тонші, чистіші, не пов’язані з насиллям при їх видобутку і використанні, енергії не з глибин землі, традиційно асоційованих з негативом, але енергій неба, сонця, вільної води.

В обох точках зору чи то в ролі ліків від смертельної загрози, чи то в ролі постійного живлення для молодого людства згадуються так звані відновлювані джерела енергії (ВДЕ).

Вчені і практики серед численних переваг ВДЕ очевидними і основними називають дві.

По-перше, ВДЕ на відміну від викопних корисних копалин – невичерпні. А вугілля, газ, нафта і уран – мають обмежені запаси. Загальна кількість їх оцінюється вченими як достатня на сотні років, але правнуки або дальші нащадки неминуче зіткнуться з проблемою їх нестачі. Втім, це може статися набагато раніше, враховуючи стрімке збільшення споживання енергії і вимушене зростання затрат, необхідних для видобування наявних викопних запасів все з більших глибин.

 По-друге, використання і видобування енергії з ВДЕ не несе екологічної загрози, принаймні вона в сотні раз менша, аніж від традиційної енергетики - на рівні, що не перевищує побічний вплив звичайної життєдіяльності особи, так званий „фактор туриста”.

З перших двох випливає третє, - як це не дивно, але ВДЕ дешевша традиційної енергії і продовжує стрімко дешевшати:

1. Ціна електроенергії з ВДЕ не містить паливної складової і після відшкодування інвестицій в обладнання стає конкурентною, або й нижчою аніж традиційні ціни, в яких від 40 (АЕС) до 90 % (ТЕЦ) займає вартість спалюваного палива, яке ще й щороку об’єктивно дорожчатиме через неухильне зменшення його запасів.

2. Через відсутність масштабних екологічних впливів ВДЕ до її ціни не потрібно додавати, як це мусимо робити говорячи про традиційну енергетику, величезні дотаційні платежі - бюджетні, позабюджетні, приховані у складі тарифних витрат, або закладені як міна уповільненої дії у незапланованих, недозволених органами влади, і нездійснених таким чином необхідних затратах на заходи з відновлення обладнання та з усунення наявних і безнастанно наростаючих шкідливих впливів на довкілля, за яке ніби то дозволяється заплатити не нам і не сьогодні, такий собі „кредит у майбутнього”, тільки от застава у нього - наші діти чи внуки.

3. Внаслідок розширення масштабів виробництва та успішні інвестиції в науково-інженерні розробки все більш ефективних засобів перетворення та акумулювання енергії – весь час зростає рентабельність ВДЕ.

Підсумовуючи - з врахуванням первинних інвестиційних затрат і вартості паливної складової ціна ВДЕ вже сьогодні конкурентоспроможна поряд з цінами традиційної енергетики. А беручи до уваги і порівнюючи опосередковано пов’язані з виробництвом електроенергії суспільні витрати на усунення несприятливих екологічних та техногенних наслідків (медико-епідеміологічні, кліматичні та інші непередбачувані наслідки, радіаційні загрози, які, як відомо зі школи, включають як короткочасові, так і довготривалі періоди напіврозпаду часток і впливу, таким чином, на наступні покоління, травматичність вуглевидобувної галузі і багато іншого) – енергія ВДЕ дешевша в рази.

Це як витрати на нове і старе авто – при малій купівельній ціні старого автомобіля витрати на ремонт, обслуговування, пальне і можливі екциденти на дорозі перевищать витрати на ніби-то дорожчий новий автомобіль, який не псується, споживає менше пального і не викидає „сюрпризів”.

Скупий платить двічі, а наше українське суспільство – платить весь час, безнастанно: в платіжках на електроенергію, здоров’ям або грошима на лікування, дихаючи випарами загниваючих рукотворних морів та пилом териконів, через бюджет - на дотації шахтарям, на Чорнобиль, на ремонт мереж, та на майбутнє втридорога вартісніше відновлення не відремонтованого вчасно обладнання, яке за оцінками експертів уже на 80% повністю вичерпало ресурс, що загрожує в кращому випадку вимушеним і без попереджень будь-якої миті припиненням його експлуатації.

По-четверте – ВДЕ дозволяють і навіть вимагають зменшення втрат на транспортування - внаслідок можливості розташування генерації не поблизу покладів корисних копалин, а безпосередньо поблизу споживача, оскільки потенціал малих водойм, вітру і сонячної енергії набагато рівномірніше розподілений територіально, аніж родовища вугілля, нафти і газу. Загалом це навіть не перевага ВДЕ, а системотворча риса нової моделі побудови енергозабезпечення, відомої у світі як тренд „розподілена генерація і розумні мережі”. Основні переваги це: 1) децентралізація енергонезалежності – яка починається від домогосподарства і поширюється аж на цілу країну, а не навпаки, як ми маємо зараз при централізованому управлінні ОЕС; 2) значна економія на транспортуванні електроенергії та диспетчеризації, функції якої замість Диспетчерського центру при традиційній побудові системи, виконуватимуть власне самі „розумні мережі”, які в режимі реального часу керують виробництвом та споживанням за горизонтальним принципом „реакції всіх на кожного”.

Загальновідомі закиди щодо недоліків ВДЕ зводяться врешті до двох основних: 1) поки що їх потужностей недосить для задоволення зростаючих потреб в електроенергії; 2) збільшення частки ВДЕ невідворотно зумовлюватиме незворотні небезпечні зміни у національних енергетичних системах, пов’язані із необхідністю перебудовувати принципи диспетчеризації, що дисбалансуватиме десятиріччями вивірену і відпрацьовану систему. Обидва міркування є стандартною аргументацією будь-якого старого щодо будь-чого нового, того що лише зароджується, але має великий і поки що нереалізований потенціал, але створює таким чином небезпеку монополії старого, „перевіреного”, традиційного.

Віддамо належне вже здійсненим зусиллям – людству, щоб виконати надважку і в більшості чорнову кількісну роботу із зростання густини населення лише за якусь сотню років потрібно було багато енергії, дуже багато, і в той час отримати її можна було лише з-під землі – з покладів горючих органічних решток - нафти, газу, вугілля. Вуглецева енергія була необхідна і її відносно легка доступність у великій кількості була визначальним фактором вибору, бо енергії потрібно було просто багато, а яка вона і які супровідні процеси її видобутку та використання – було  другорядним.

Але зараз від цієї енергії вже земля і люди задихаються. І якщо людство планує жити і розвиватися далі, більше аніж декілька сотень років, і коли воно прагне щось змінити у віковічній історії рабства і воєн, якщо мріє про справжню ноосферу і сподівається, як мінімум, на зникнення війн внаслідок підвищення емпатії на рівні середньостатистичної людини – то подальші кроки і загалом шлях енергетичного розвитку і поступу людини пролягає не під землею разом з залишками мертвого вугілля, агресивним ураном, їдкою нафтою, а над землею – в єднанні з невичерпними чистими енергіями сонця, води і повітря